Подорож до театру

Відвідування театру – завжди свято. З ним яскраві та незабутні враження, нові почуття.
На 2 години актори Полтавського театру ім. Гоголя  дали десятикласникам ліцею чудову можливість забути про тривоги і поринути в світ "Кайдашевої сім'ї".
Що може бути краще за веселу комедію з танцями та піснями? Мабуть, тільки українська класична комедія з танцями і піснями, та ще й з народними героями, які такі близькі кожному! І скільки б ми не говорили, не сміялися з персонажів, які вже стали справжніми народними типажами, вони все одно продовжують «жити» у нашому сучасному суспільстві.
Здавалося б, одвічна тема батьків і дітей, свекрух і невісток, які не можуть помиритися в одній хаті, та з новими смачними сценічними «спеціями» — зовсім інша історія вийшла. А на «спеції» гоголівці не поскупилися! Було весело, адже сварки переходили у народні гуляння.
І буде свято, якому в «Кайдашевій сім’ї» не буде кінця-краю!
 Вистава була вражаючою, зачарувала  неперевершеною грою акторів, чудовою музикою та дивовижними декораціями. 
Українці - нація непереможних!!! Все буде Україна!!!

                АКЦІЯ  "ДОПОМОГА ЗСУ" 

Десятикласники ліцею продовжують допомагати нашим військовим. Вже стало для нас доброю традицією на свято Першого дзвоника відмовитися від квітів та смаколиків, а на зекономлені кошти закупити необхідні речі для ЗСУ.

"Важливо їм допомагати, тому що чим більше допомоги, тим  буде легше нашим хлопцям  на фронті й тим швидше настане українська перемога",- такий головний девіз нашої акції, в ході якої було закуплено газові балони. 

На сьогоднішню годину спілкування на тему "Чи легко бути волонтером", ми запросили Оксану Кумонок, директорку благодійного фонду "Довіра та Допомога", яка розповіла, що є головною мотивацією її діяльності, саме їй ми передали закуплені балони, які незабаром поїдуть на передову.

Дякуємо нашим захисникам!!!

Віримо у них! Віримо у Перемогу! Все буде Україна!

          СВЯТО ПЕРШОГО ДЗВОНИКА 2023

               

Ти чула, Україно, скоро вересень?

Вже вдруге серед лютого буття.

А він, той лютий, навіть і не сердиться,

Бо й сам втомився від сирен виття.

А можна, Україно, ми зустрінемо

Дітей у школах, бо пусті стоять?

Ми ж їм нічим дитинства не замінимо,

Їм треба жити, нам же – їх навчать.

А хочеш, Україно, ми одягнемо

Святкові з квітами осінніми вінки,

А в коси стрічки шовкові затягнемо,

І знов задзеленчать шкільні дзвінки?!

Не знаю, Україно, де тих сил набрать,

Щоб жити далі, попри біль і страх!

Вінка тернового в тобі шипи стирчать,

То як же нам ходити у вінках?!

Я знаю, Україно, ти відродишся,

І будуть вересні спокійні, без тривог,

На інше ти ніколи не погодишся,

Ми так в це віримо, що з нами вірить й Бог!

Із Богом та захисниками нашими уперед із вірою, надією і любов'ю до дітей та своєї роботи!

Цьогорічне Перше вересня з моїми десятикласниками провели у формі Капкейк-кафе «Крок до зірок», з вибором різноманітних страв.

Учні висловлювали свої побажання, куштуючи тістечка "Дзвоник", складали пазли карти України в горіховому тірамісу, в осінньо-ванільному лате висловлювали тисячу думок, і за таку можливість дякували нашим воїнам разом з песиком Патроном.