Зустріч однокласників через 25 років

Як чудово, що в більшості шкіл, на початку лютого є традиційне свято – вечір зустрічі з випускниками. З великим задоволенням через 25 років повернулася до школи, до рідної школи… Повернулася не вчителем із 20 річним стажем, не класним керівником, не мамою, а ученицею… Тихо сіла за парту, за свою парту, і попливли рядки.

Немов потоки з гір, біжать літа,

І нам не наздогнати їх ніколи,

А в снах зринає юність золота

У стінах найріднішої нам школи.

І хочеться, щоб зупинився час

Й не рахував так невблаганно роки.

Забігти хочеться із дзвоником у клас,

Де йтимуть згідно з розкладом уроки.

Де всі проблеми зводились лишень

До формули, задачі чи рівняння,

Де було ясно, як у Божий день,

З анкети друзів, що таке кохання.

Де вірили, що все буде, як слід.

Життя складеться, як кінокартина.

І ось уже минуло 25 років

І майже прожита та більша половина.

Вже наші діти виросли давно,

І вже не та фігура, скажем прямо.

Хоча життя насправді, як кіно:

У кого трилер, в кого мелодрама.

Хтось щастя добивається трудом,

хтось й досі сподівається на диво,

та першому і другому – обом

хтось третій завжди вносить корективи.

Але якщо ми ще прийшли сюди

І старих друзів не забули й досі,

Немає нам ніякої біди!

Життя прекрасне і воно вдалося!!!

Велике спасибі педагогічному колективу Піщанської гімназії за збереження чудової традиції – ВЕЧОРА ЗУСТРІЧІ З ВИПУСКНИКАМИ.